Інформація

Чудо перше

«Річка Південний Буг»

По праву окрасою і візиткою Гайворонщини є Південний Буг. Його довжина 792км. Беручи початок із маленького джерельця на Хмельниччині, річка протікає через територію п’яти областей. Давньогрецький історик Геродот у V–му ст. до н.е. назвав Південний Буг Гіпанісом. В своїй книзі «Історія», він писав: «однією з рік країни Скіфів є Гіпаніс, який судноплавний від Олівії до середньої течії і землі навколо його рівнини рясніють травою, а в багатьох місцях є пороги і перекати…». Захоплені величавістю річки, наші предки слов’яни назвали іі «Богом». Турки та татари – Ак-су (біла вода).  Велич і красу Південного Бугу описували Леся Українка, М. Коцюбинський, М.Стельмах та місцеві поети і письменники. Вздовж Південного Бугу розташовані місто Гайворон, с. Солгутове, Соломія, Хащувате ,Бугове, Казавчин, Березівка, Чемерпіль, Салькове та смт. Завалля.

Стільки є річок на світі, як морів і різних бухт.
Є гігантська Місісіпі, я ж люблю Південний Буг.
Скелі є, шумлять пороги первозванний світ навкруги,
Де кінчаються пороги, ніби килим-красень луг.

Чудо друге

«Іванкова криниця»

    Далеко за межами району і області відома гідрологічна пам’ять «Іванкова криниця», яка знаходиться на території с. Котовка. за хімічним складом у воді з Іванкового джерела є солі натрію, калію, кальцію, магнію, срібла. До цілющої криниці їдуть люди з усієї України, щоб вмитися і увібрати енергії природи. Поряд з «Іванковою криницею» є каплиця, а на території пам’ятки – альтанки та місця для людей, які зцілюються силами природи.
Співець Гайворонського Прибужжя Олександр Білятинський присвятив Іванковій криниці такі слова:

Іванкова криниця! Дай води напиться!
Цілющої, живильної, від якої стають всі сильними,
Від якої незрячі починають світ бачить.
Я до тебе поспішаю, мій прекрасний рідний краю.
Утоплю в криниці спрагу, наберуся тут наснаги.
Ти даєш здоров’я й сили і малим і юним й сивим.
Ти частина неба й сонця. Ти виводиш навіть стронцій.
Низько я тобі вклонюся. Джерельце у ріднім краї.

Чудо третє
«Водяний млин с. Соломія»

     На мальовничому правому березі Південного Бугу притулилося до крутосхилу с. Соломія, яке так було назване нечесть дружини місцевого поміщика Станіслава Мошинського. прекрасна Соломія була позашлюбною донькою графа Фелікса Потоцького. Коли вона відмовилася вийти заміж за капітана-інженера Леона де Метуеля, майбутнього творця знаменитого Софіївського дендропарку, то була відправлена у невеликий маєток над Бугом, де з часом вийшла заміж за місцевого поміщика. Чи не від краси юної Соломії є водяний млин, збудований ще у 1892 році. Його двохповерхова споруда гордо височіє над порогами Південного Бугу, а його й гідротурбіна освітлює найближчі вулиці та забезпечує життєдіяльність млина, який дарує чудове борошно, з якого гайворонці випікають запашний хліб.
О.Білятинський писав про Соломію:

І пам`ять обступають валуни, де млин, мов декорація з вистави.
І дріб’язки забуто, а гукни – і відгукнеться тільки величаве – Соломія!
Соломіє, над Бугом в кипінні сади. Тут цвітіння мете веремія.
Прагну співу твого, ніби спраглий води, заспівай , заспівай.
Соломіє.

Чудо четверте
«Вузька залізнична дорога»

    В 60-70 років минулого століття між Гайвороном і селом Солгутове ходив невеликий катер. Але іще в 90-х роках ХІХ століття серйозно розглядався проект судноплавства по Південному Бугу, але рішення, в решті-решт, було прийнято на користь будівництва вузької залізничної дороги. Тож, саме з 1897 року почалася залізнична історія краю. З того часу Гайворон – це місто залізничників. А вузька залізнична дорога його візитка. Ось уже 110 років окрасою і «трудівницею» краю є вузька залізнична дорога. Візиткою нашого міста є:
· сучасний залізничний вокзал;
· технічний знак «Вузькоколійний паровоз» на п`ядесталі, який знаходиться на Заводській площі;
· залізничний міст через Південний Буг;
· водонапірна башта, якій більше 100 років;
· цех тепловозоремонтного заводу – ровесника залізничного Гайворону.
Гайворон рідний. Хай не столиця серцю моєму знову насниться,пісня прибужжя, дні солов`їні, рідний райцентр на Україні. Зелені квітів місто над Бугом. В горі і щасті стань мені другом.
Де б не бував я – спогад як змійка: Дзвінкоголоса вузькоколійка.
І старі, і малі, а особливо іноземні туристи, люблять проїхатися у невеличких вагончиках вузькоколійки, попереду яких біжить, попихуючи димом і паром, вузькоколійний паровоз ГР – 280.

Чудо п`яте
«Гайворонська ГЕС»

    Довгий час правий і лівий береги Південного Бугу зв`язували паромна переправа та перевізники на човнах. Деякий час в 60-х роках ХХ століття між Гайвороном і Солгутовим курсував катер. У 1964 році на Південному Бузі споруджено і пущено в дію гайворонську ГЕС, потужністю 63000 квт; а також міст, що з`єднав береги річки.В 1998 році міст та Буг ГЕС біло модернізовано. Природа в районі Буг ГЕСу є унікальною й надзвичайно красивою. Праворуч – плесо водосховища, а ліворуч, нище дамби. гуркоче вода, хвилі розбиваються об селі та каміння. А над Бугом гордо височіє гора «Мальвіна», улюблене місце випускників шкіл, які зустрічають тут світанок нового, дорослого життя.
Поет Костянтин Лесьєв – Лєсь схвильовано написав:

Люблю мальвіну
Що втілено в ті слова –
Щаслива зустріч?
Сум прощання?
Б`є берег хвиля Бугова,
Та не змива слова кохання.

Чудо шосте
«Храм Безсеребреників Косьми і Даміана смт. Салькове»

В Євангелії від Матвія сказано : «Збудую церкву Мою, і пекельні сили не подолають її». Через храми Господь посилає людям свою благодать. Храм Божий благословляє наше пришестя у цей світ, звершує наше хрешчення, проводжає в останній мирський шлях. В 183 році в селі Салькове було освячено Храм на честь святих Безсербряників Косьи і Деміана…
У 1897 році завдяки священнику Брудучому було споруджено новий Храм. У 30-ті роки ХХ століття святе місце було закрито, а купола було знято. У приміщенні церкви було відкрито сільський клуб, а згодом клуб переобладнали під склад.
В роки Горбачовської перебудови в Храмі хотіли створити музей хліба і дійшли до того, ща затягнули до церкви трактор «Універсал». Але Храм вистояв. У 1988 році, завдяки наполегливості протоієрея Антонія Козачука і Віруючих храм повернуто мирянам. І відтоді Храм поступово відроджується. Проводяться богослужіння.
Храм Безсеребреників Косьми і Даміана смт. Салькове є пам`яткою архітектури місцевого значення і прикрашає Салькове і Гайворонщину.

Сальково, Сальково, Сальково, лелека тут жаданий птах,
Сонце, і ніжне, і ласкаве, і Буг свій продовжує шлях.
Тут церковний дзвін скликає, всіх, хто Бога в серці має,
Й не для суєтної слав, щоб на втіху всім стояли
Храми Божі. І співалинашу радість дзвони мідні
По всій Україні рідні! Щоби дні ясні й погожі
Провіщали Храми Божі!

Чудо сьоме
Стадіон «Прибужець»

     Більшість респондентів, які брали участь у рейтингу «Сім чудес Гайворонщини» визначили міський стадіон «Прибужець» як одне із чудес Гайворонщини. По праву «Прибужець» - культурний та спортивний центр нашого міста та району. Тут відбуваються різноманітні спортивні змагання та культурні заходи. Минулого літа стадіон «Прибужець» приймав Міжнародний турнір з городошного спорту, а команда учнів нашої школи стала його переможцем.
До послуг гайворонців:

· футбольне поле;
· городошний корт;
· волейбольний та баскетбольний майданчики;
· танцмайданчик;
· дитяче кафе «Казка».

Пройшовши повз арку стадіону ви зупинитеся, Ілля Муромець, перед вказівником
«Прямо підеш – знання знайдеш,
направо підеш – силу знайдеш,
наліво підеш – в «Казку» попадеш».

Міський стадіон «Прибужець» по праву вважається одним з кращих стадіонів районних центрів України.